Понеділок, 2020-08-03, 6:01 PM
Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Головна | Мій профіль | Вихід
Меню сайту
Наше опитування
Чи подобається Вам наш заклад?
Всього відповідей: 125
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Статистика
Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Дидактична гра "Знайди сусідів"

https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsUWhSVG9lSlQ4OFU/view?usp=sharing

Дидактична гра "Порівняй предмет з геометричною фігурою"

https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPseVlBM1U4ZHEtLWs/view?usp=sharing

Гра як ефективний засіб соціалізації дитини.

– це основний вид діяльності дітей дошкільного віку, метод дитини в пізнанні світу. Під час гри дитина вчиться спілкуватися з однолітками, підкорятися правилам, поступатися, доводити своє право у виборі гри. Причини, які спонукають дитину грати, – це, перш за все цікавість і потреба активно діяти. Саме гра є засобом підготовки дитини до «дорослого» життя, її соціалізації, морально-етичного виховання. В грі дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, усвідомлює свої можливості, взаємозв'язки з іншими тощо. За допомогою гри дитина оволодіває: усією системою людських взаємин – спочатку на емоційному, а потім на інтелектуальному рівні;способами практичної і розумової діяльності; великим діапазоном людських почуттів;поняттями «добро» і «зло», вчиться їх розрізняти; морально-етичними нормами, виробленими людством. Недарма В. Сухомлинський порівнював гру з великим світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ. Якщо у реальному житті дошкільники здебільшого орієнтовані на спілкування з дорослими, то у грі вони взаємодіють насамперед одне з одним. На поведінку дошкільників впливає як партнер по грі – його ставлення до ігрового завдання, інших учасників, так і сама ігрова діяльність, яка потребує від дітей спрямованості одне на одного й актуалізує у них морально-етичні норми взаємодії.

 

Рівні розвитку взаємодії дітей дошкільного віку у грі (за О.П.Усовою)

1-й рівень – «Ігри поруч», в яких дитина виявляє інтерес до гри однолітка, хоча зосереджена в основному на своїй ігровій діяльності і дотримується «дисципліни відстані» (характерні для дітей раннього і молодшого дошкільного віку).

2-й рівень – Взаємодія, що спонукає дітей до спілкування, встановлення певних стосунків одне з одним (спочатку діти об'єднуються на основі механічної взаємодії – за місцем гри, за привабливістю дії тощо, потім з'являється взаємодія на основі інтересу до змісту гри).

3-й рівень – Взаємодія, що характеризується об'єднанням дітей на основі інтересу і симпатії один до одного.

Взаємодія з однолітками є одним з важливих чинників для формування морально-етичних рис особистості, оскільки така взаємодія не лише сповнює життя дітей новими враженнями, але й є джерелом їхнього власного соціального досвіду. Вона впливає на розвиток подальших стосунків малюків з людьми, які їх оточують. Так, уже з двох років діти вступають у соціальні стосунки між собою: спілкуються одне з одним на зрозумілій для них мові слів і жестів, діляться іграшками, проявляють співчуття, якщо товариш упав або забився тощо. Разом з тим, діти раннього віку граються поряд, бо ще не вмі-ють гратися разом. Намагання вступити у взаємодію з ровесниками часто закінчуються невдачею: діти штовхаються, смикають одне одного за волосся, відбирають іграшки. Це зрозуміло, адже малюки ще не вміють погоджувати свої дії з діями інших. Але якщо навіть одна дитина починає виконувати елементарні ігрові дії, наслідуючи дорослих, то й інші діти починають цікавитися ними.З огляду на ці особливості малюків дорослим необхідно створювати умови для формування у дітей раннього віку доброзичливих стосунків з ровесниками, уміння входити в контакт з однолітками, виявляти емоційно-позитивні дії щодо інших дітей. Разом з тим, педагог має пам'ятати, що безпосередній вплив на дитину з його боку, безумовне і бездумне підкорення дитини вказівкам дорослого не сприяють виробленню у неї навичок морально-етичної поведінки. Такі навички формуються лише тоді, коли діти дошкільного віку самі обирають тему гри, розгортають її сюжет, керуючись власним досвідом, реалізовуючи у грі прагнення долучитися до життя дорослих. У грі діти з власної ініціативи вступають у різні контакти між собою, здебільшого самостійно будують свої стосунки. Якщо ігрова діяльність дитини є вільною і невимушеною, такою, що вийшла за межі тиску з боку дорослих, ігрові відносини виступають у ролі добровільних тренувань, шляхом яких дитина засвоює морально-етичні норми поведінки. Саме створюючи умови для виникнення гри, у процесі якої дитина без прямих педагогічних впливів засвоює норми людських взаємин, моральні цінності, вихователь найбільш ефективно впливає на процес формування морально-етичних рис особистості.

 

Логічні ланцюжки   https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsdGRGRXpIdjBjX0k/view?usp=sharing

 

Агресивність , тривожність, гіперактивність

дітей дошкільного віку

(поради психолога)

 

У психологічній практиці досить часто трапляються випадки ускладнень психічного розвитку у дітей дошкільного віку. Їх кваліфікують тільки як відхилення від норми, і вони не є симптомами психічного захворювання.

Виникнення тимчасових труднощів у поведінці дітей зумовлене віковими змінами та переживаннями, що характеризують кризи психічного розвитку. Тому дуже важливо, щоб виховний вплив на дошкільника, особливо в кризовий період, був більш спрямований на перебудову системи відносин між дорослим і малюком. Причинами типових труднощів виховання дітей дошкільного віку спеціалісти називають особливості поведінки (агресивність, вередування, збудливість, упертість, гіперактивність), відставання в розвитку та різні форми дитячої знервованості (невропатія, неврози, страхи).

У дітей старшого дошкільного віку нервові зв’язки утворюються з безпосередньою участю другої сигнальної системи (тобто мови). У цей період значною мірою поширюється діапазон впливу слова на психічний стан дитини. емоційно передбачаючи результати своєї поведінки, дитина також наперед оцінює свій вчинок. Але, якщо результат не відповідає прийнятим нормам виховання й виникає невдоволення дорослих, дитина стає тривожною. Знаючи таку закономірність розвитку дошкільників, дорослі повинні більше заохочувати дитину виконувати те чи інше завдання, створювати емоційне уявлення про результат. Особливо це стосується дітей зі слабким типом нервової системи. У них виникає підвищена чутливість до зовнішніх вражень. А нові показники сприймаються як занадто сильні, загрозливі й легко викликають тривогу. Частіше це діти астенічного типу. Порушення режиму та порядку, новизна, нові незнайомі люди стають випробовуванням для таких дітей. Іноді в ситуації вибору тривожність проявляється особливо виразно.

Постійний оптимістичний стиль виховання та спілкування, підтримка і стимулювання активності дитини на заняттях та ігрових ситуаціях, спокійне, доброзичливе ставлення надають конструктивну допомогу тривожній дитині. Якщо ж все-таки виникли непорозуміння, то вони розв’язуються “тут” і “тепер” з позитивною перспективою.

Вразливі діти потребують постійних підтверджень того, що вони хороші, їх люблять. А для нормального розвитку дитині потрібна віра в свої сили, упевненість в собі, що їй допоможе компенсувати набуті відхилення в поведінці.

Викликає занепокоєння група дітей, відхилення в поведінці яких кваліфікується як збудливість. Цей стан зумовлений недостатністю процесів гальмування нервової системи. У роботі із збудливими дітьми важливо передбачити виникнення конфліктності, агресивності й образливості та запобігати їм. Тому дуже важливо обмежувати участь таких дітей у масових іграх та спортивних змаганнях. Як правило, такі ігри ведуть до суперечок, переживань. Діти надмірно збуджуються, зляться, навіть починають битися. Конфліктні малюки завжди вносять напруження в стосунки з дорослими та ровесниками, впливають на формування характеру, загрожують перетворитися на звичні форми поведінки.

Збудлива дитина миттєво реагує на образу, біль чи заборону. Їй дуже важко протистояти сильному внутрішньому імпульсу. Якщо в дитячій групі назріває афективна розв’язка конфлікту, вихователь повинен як найшвидше переключити дитячу увагу на щось важливіше або цікавіше. Вірогідно, що нове завдання погасить небажане збудження та відверне негативну реакцію.

Характерною особливістю подібного стану є те, що афект переживається незалежно від волі дитини на фоні послабленої діяльності кори головного мозку. Спеціалісти вважають, що вроджена чи набута недостатність нервової системи ускладнюється через неправильне виховання та неблагополучні життєві умови а з часом може закріпитися в стійку.

Якщо не вдалося запобігти агресивному вчинку дитини, дорослий має довести малюкові, що він абсолютно не підтримує його і засуджує таку поведінку дошкільника, а не саму дитину

Дуже багато нарікань батьків і вихователів викликає поведінка гіперактивних дітей. Нестійкість уваги та загальна моторна розгальмованість - основні ознаки гіперактивності. Гіперактивні діти помітно виділяються серед ровесників своєю поведінкою в будь-якій ситуації – люблять коментувати в групі, мають голос, надмірну жестикуляцію та добре виражену міміку обличчя. Такі діти діють імпульсивно, не задумуючись про наслідки, не згадують старих образ, легко переносять нові покарання. Значні труднощі в них можуть з’явитися в умовах жорсткої дисципліни на регламентованих заняттях чи в ситуації вимушеної самостійності. І як закономірність для дітей цього типу – висока залежність відхилень поведінки від регламентованості, одноманітності занять в групі.

Спалахи роздратування та агресивності дитини можуть спровокувати категоричність дорослих їх різке обмеження самостійного вибору задумів дошкільника , що веде до порушення дисципліни і порядку дитиною.

Фізичну рухливість не можна стримувати, її потрібно організовувати і направляти в організовані дії. Тільки постійні і послідовні методи роботи допоможуть стабілізувати розгальмованість та нестійкість уваги. Спортивні змагання, рухливі ігри з правилами можуть ефективно спрямувати безцільну активність такої дитини.

Капризування, впертість, страхи тощо, можуть бути наслідками психологічних та фізіологічних навантажень. Залежно від стану діяльності центральної нервової системи та рівня вікового розвитку дитини основними стресогенними факторами можуть бути:

  • категоричність у додержанні правил та режиму;
  • тривале перебування серед великої кількості дітей;
  • одномоментність постановки кількох вимог до дитини;
  • часті порушення звичного розпорядку дня;

Авторитарний стиль виховання зумовлює постійну емоційну напруженість у дитини. Хворобливі очікування неприємностей, погроз, небезпеки створюють сприятливі умови для формування страху.

Дитячі страхи дуже поширене явище. Вже з раннього віку спрацьовує інстинкт самозбереження, а життєвого досвіду ще немає. Та лише зовнішні обставини життя стануть причиною тієї чи іншої форми страху або ж виховують у дитини вміння реально оцінювати міру небезпеки.

Дорослі повинні терпляче допомогти дитині розібратися зі своїми потребами та проблемами. Обговорення цієї теми в присутності інших, виражена тривога з цього приводу можуть сформувати в дитини комплекс вини чи особистої неповноцінності, хворобливості.

Застосування проблемних ситуацій допоможе вихователю орієнтувати дітей у взаємовідносинах, навчити думати, розвивати соціальні почуття, привчити враховувати інтереси та дії інших, виховувати здатність до морального вибору.

Сенсорика (властивості предметів

https://drive.google.com/file/d/0B9I2c9KvoKPsdERyM1A2TlQzLUE/view?usp=sharing

Використання прийомів ейдетики у роботі з дітьми дошкільного віку

 

З дітьми дошкільного віку можна використовувати ігри на розвиток асоціативного мислення

Вільні асоціації Під час занять з цього напрямку не слід використовувати жодних предметних зображень. Та в маленьких дітей ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ і замало життєвого досвіду для того, щоб будувати асоціативні зв'язки самостійно. Тому на першому етапі роботи малюку потрібна допомога дорослого. Починати потрібно так: "В мене є курча. Про що ви подумали?" Головне, щоб діти вчились обгрунтовувати свій асоціативний вибір. Ця гра добре стимулює мовну активність, робить дітей сміливішими та впевненішими у своїх висловлюваннях, формує вміння відстоювати свою думку.

Поради:

1. Чим менший вік дітей, тим очевиднішими мають бути зв'язки між предметами.

2. Молодшій групі потрібно пропонувати не більше 10 картинок для утворення асоціативних пар.

3. Підтримуйте ініціативу дітей своїми підказками, намагайтеся зрозуміти думку дитини, оскільки малюки іноді можуть випереджати навіть дорослого, але їм важко сформулювати свою ідею, тому підбирайте разом з ними влучні висловлювання.

Тактильні асоціації. Для таких ігор необхідно мати 10 тактильних карток. Кожна має свою фактуру: хутро, наждачний папір, фланель, крапельки воску, мотузка, довгі палички, фольга, оксамит, велюр.

Мета карток: допомогти дитині розширити знання про предмети та отримати додаткові враження від них. Ці тактильні картки знадобляться не тільки для формування асоціативного мислення, але й допомагають у розвитку тактильної пам'яті.

Принцип роботи: перед дітьми виставляється ряд предметних зображень, кожній дитині дається набір тактильних карток. Торкнувшись картки, діти відповідають на запитання вихователя: "Про що ти подумав, доторкнувшись до картки?" Можна пограти навпаки: ви пропонуєте дітям дібрати до конкретного предметного зображення свої варіанти карток, відчуття від яких у них асоціюється із заданим предметом. Тоді запитання звучатиме так: "У мене є машина. Про яку табличку ви подумали?"

Поради:

1. У роботі з дітьми молодшого віку спирайтесь на предметні зображення, максимально пояснюйте свій вибір тактильної картки.

2. Ніколи не примушуйте дитину торкатися картки, яка неприємна їй на дотик.

3. Краще завершувати роботу карткою, яку найбільше люблять діти: хутряною, оксамитовою, тією, що вкрита фольгою.

Предметні асоціації. Для таких ігор потрібно мати набір різних предметів: ниточку, паличку, трубочку, папірець, шматочок тканини, монетку, хутро, шишку, каштан, камінчик, мушлю, гудзик. Вихователь тримає в руці будь-який предмет і ставить запитання: "Про що ви подумали?" Спочатку допомагайте дитині пояснювати її асоціативний вибір, потім вчіть малюка робити це самостійно.

Звукові асоціації. Потрібно зробити мішечки і покласти в них різноманітні предмети, що породжують різні звуки. Вихователь ставить перед дітьми на дошці ряд предметних зображень і за допомогою звукового мішечка пропонує обраний звук. Після чого запитує: "Про що ви подумали, почувши цей звук?"

Поради:

1. Не заохочуйте дітей спробувати вгадати, що знаходиться у вашому звуковому мішечку.

2. На початковому етапі роботи пропонуйте лише свої варіанти асоціативних зв'язків з предметами, давайте пояснення.

 

3. Намагайтеся ховати за дошкою ті джерела звуків, які не можна покласти в мішечок: ножиці, дудочку, склянку з водою.

Смакові асоціації. Для таких ігор не потрібні реальні смакові відчуття: смаки ми уявляємо, і, залежно від вікової категорії, запропоновані смакові відчуття будуть ускладнюватися та розширюватися. Так, до арсеналу увійдуть не лише солодке, кисле, гірке, солоне, але й гаряче і холодне, хрумкий, твердий, рідкий, соковитий. Тут знадобляться предметні зображення різних продуктів та піктограмами смаку. Вихователь виставляє перед дітьми предметні зображення продуктів, зокрема різних страв і плодів, обирає піктограму смаку. Наприклад: солодке. Запитує: "Що тут солодке?"

Поради:

1. До обраного смакового відчуття намагайтеся подати якомога більше продуктів і, напаки, до кожного продукту підбирайте нові смакові відчуття. Наприкла: вишня кисла, а вишневе варення солодке.

2. Дітям молодшого дошкільного віку пропонуйте варіанти, пов'язані лише з одним смаковим відчуттям: солодким, кислим, солоним.

 

Педагогічна скриня

Часто-густо ми педагоги, у „педагогічній скрині" зберігаємо найрізноманітніші речі - старі та нові, звичні і неочікувані, які при певних обставинах можуть відігравати роль засобів навчання. Як пише Катерина Крутій у статті "Діяльнісна модель заняття" при роботі із дітьми має бути введення емоційного компоненту "яскравої плями".Це може бути:

... М'який м'ячик. Його можна зробити власноруч із зв'язаної гачком „шубки", яка набита шерстю. У м'ячика може бути багато найрізноманітніших функцій: при опитуванні дітей відповідає той, кому кинули м'яча; у змаганні той, у кого в руках під час естафети залишився м'яч, вибуває. На відміну від резинового м'яча, м'який м'ячик "добріший" він не може вдарити по-справжньому - тільки означає удар, і можна не боятися, що він сильно вдарить

. ... Диктофон - може надати неоціненні послуги при проведенні занять із розвитку мовлення. Можна запропонувати дітям записати казки і оповідання, які вони складають, а потім дати їм прослухати. Ще до прослуховування ви виявите, що сам диктофон дисциплінує дітей і пробуджує у них відповідальність та активність. Запропонуйте дітям старшого віку пограти у гру, ніби-то вони у студії записують радіопередачу. А теми для ігор найрізноманітніші „Де можна побачити Діда Мороза?", "Чи є на світі чарівники?", "Моя добра справа сьогодні»…

.… Радіодиспут - справа серйозна. Тут необхідна особлива дисципліна і взаємодія. Для цього слід виробити правила: не гомоніти, йде запис; висловлюватися необхідно чітко і коротко; диктофон передавати по колу, заощаджуючи „ефірний" час; бути самостійним у судженнях. Щоправда, диктофоном, як будь-яким технічним засобом, не можна зловживати, щоб не пропав до нього інтерес, він має з'являтися у особливо важливих випадках. Дієвою буде робота в парах: одна дитина бере інтерв'ю, а друга - дає його. Цікавим завданням для дітей ІІ молодшої групи є таке, яке допоможе вдосконалити навичку формування усного мовлення. Ведучий радіо ефіру розміщується за ширмою. За нею, на столі розкладені картинки чи муляжі фруктів, овочів. Він обирає один із предметів і описує його, не називаючи сам предмет. Після цього ширма прибирається, і слухачам пропонується вгадати про який предмет була розповідь. На батьківських зборах ви можете прослухати запис: це буде наочною ілюстрацією роботи із дітьми, разом із батьками визначити, хто саме зараз біля мікрофону. Добре, якщо вихователь зміг зробити так звану художню обробку готового продукту з тем, а саме наповнити його музичними заставками, зробити запис з оголошенням того, хто зараз біля мікрофону. Це справжня колективна творча справа вихователя із дітьми, поєднання спільних зусиль педагога та дитини для досягнення результатів і вона дуже захоплює.

...Свічка. Може знадобитися у різних педагогічних ситуаціях. Вона може бути без аромату, із певним ароматом, але треба точно знати, що на аромати у дітей немає алергії. Запалена свічка допоможе встановити тишу, налаштувати дітей на таємничий лад. А ще вона стане у пригоді, коли хочеться побачити старі предмети по-новому. Спробуйте, наприклад, розглянути звичну для вас картину при світлі свічки. Освітлення, що падає від свічі змінює образи на картині. Запитайте у дітей: що змінилося, з їх точки зору у картині? Чого вони раніше не помічали? Свічку, при необхідності можна замінити фонариком, але обов'язково чарівним. Використайте ще одну і досить важливу властивість свічки - здатність "проявлятися". Намалюйте на аркуші паперу будь-який пейзаж, предмет і загадайте дітям загадку про нього. Завдяки гумці, яку ви вмочите у воді і фарбі цей предмет, за умови правильної відповіді дітей, обов'язково з'явиться на аркуші.

...Картинка з розрізаною пташкою. Пташка виготовляється із картону. Всі частина тіла: хвостик, дзьоб, крила, лапки - рухомі. Вони з'єднуються на зворотній стороні моделі пташки за допомогою нитки. Така модель допоможе при навчанні дітей первинному фонематичному аналізі слова. Головка із дзьобом - перший звук у слові, хвостик - останній, крильця - всі решта звуків із серединки. Назвіть дитині звук (фонему), яку він буде відшукувати у слові. Наприклад, звук [н]. Промовляйте слова: небо, книга, осінь. Якщо дитина правильно визначила місце звука у слові, то рухаються відповідні частини тіла птахи.

... Різнокольорова газова хустина. Різнокольорова газова хустина допоможе розповісти казки чи слухати музику. Вихователь може накинути її на плечі і вмить перетворитися на казкарку. Її поява означає, що необхідно заспокоїтися і зосередитися. Коли слухання закінчилося, можна запитати, якого кольору була сьогоднішня казка чи мелодія. Хустиною можна накрити предмет, після того як її знімуть, з'явиться щось чарівне, казкове.

... Чарівна торбинка. У ній можуть бути предмети, які дитина має витягнути навпомацки, не дивлячись назвати предмет.

... Чарівний телескоп. Його можна зробити із кольорового паперу, завдовжки 15 см, згорнувши його в трубку і склеїти. Пропонуємо пограти у гру "Око-шпигун". Дитина має "відшукати" якийсь конкретний колір у кімнаті. Якого кольору твій телескоп? Такий колір і буде шукати дитина.

... Чарівна паличка. Її використання налаштує дітей на утаємниченість, зосередженість, треба вміло обіграти її використання. Наприклад, діти стоять у колі. Чарівна паличка знає всі правильні відповіді на питання. При доторканні паличкою до плечей дитини, назвати: будь-кого із своїх родичів, з тим самим ім'ям, як у тебе; як звати котика (собаку, птаху), який мешкає у вас вдома; ким ти є для мами; що можна робити тільки двома руками? При правильній відповіді вихователь осипає дитину конфетті. Дякує за відповідь.

... Чарівна скриня. Вона відкриється лише тоді, коли діти відгадають загадку; вона відкривається, а з неї вилітають гелеві кульки (подарунок від казкового героя, за виконане завдання); вона відкривається, а на її кришці - люстерко, дітям пропонується подивитися в нього і описати зображення. Часто-густо при розповіді, як заохочення дітей, використовується телевізор. Хто з нас не мріяв хоча б на декілька хвилин з'явитися на екрані телевізора? Такий шанс надавайте кожній дитині. Для виконання цього завдання може підійти телевізор, який відслужив службу. "Начиння" вийміть, залишіть лише корпус і розігруйте виставу. Якщо немає можливості скористатися телевізором, що вийшов із строю, можна його виготовити власноруч. З картону виріжте форму телевізора, відповідно розмалюйте його, зазначте місце клавіш, екрану. Для інсценування підійде будь-який серіал чи програма, наприклад, "Погода" чи дитяча казка. Як варіант вихователь пропонує дитині сюжетні картинки (погода, явища живої природи), предметні картинки з назвами овочів, фруктів, меблів, птахів і таке інше, оточуючого середовища. Дитина вибирає, яка їй картинка до вподоби, виставляє певний слайд. Вихователь повідомляє проте, що телевізор зламався - зображення є, а слова чути нечітко, просить дитину за слайдами розповісти про те, що на них зображено, які події відбуваються. Важливо пам'ятати, що не варто перевантажувати заняття різними методами роботи, оскільки це призводить до швидкої втоми. Використання творчих методів та прийомів повинно мати міру, чітку організацію, ретельну підготовку вихователя.

Форма входу
Офіційна адреса

м. Шепетівка,
Хмельницька область, 30400, вул.Горбатюка,34,
тел./ф.:(03840)5-60-53,

e-mail:dnz7sh@mail.ru

Пошук
Календар
«  Серпень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Друзі сайту
Погода
Погода в Украине Погода в Украине Погода в Украине
Годинник
Визначні дати
Праздники Украины

Дошкільний навчальний заклад №7 "Дюймовочка" © 2020 |