Субота, 2020-08-15, 1:41 AM
Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Головна | Мій профіль | Вихід
Меню сайту
Наше опитування
Чи подобається Вам наш заклад?
Всього відповідей: 125
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Статистика
Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!
Головна » 2014 » Лютий » 24 » КОНСУЛЬТАЦІЯ "СВІТ БЕЗ НАСИЛЛЯ ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ"
10:37 PM
КОНСУЛЬТАЦІЯ "СВІТ БЕЗ НАСИЛЛЯ ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ"

 СВІТ БЕЗ НАСИЛЛЯ ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ


 

Повага до прав один одного – запорука щасливої сімї

    Сім’я – це спілкування з партнерами  -  батьками. дітьми, подружжя між собою, то важливо знати і пам’ятати свої людські права та права інших людей. Ці права має кожна людина в сім’ї, незалежно від віку. Тільки поважаючи і дотримуючись цих прав, можна досягти справді партнерських відносин. Усі члени, як молодші так і дорослі, мають знаходитись у психологічно комфортному середовищі. Ось ці права :

   Психологічне право людини – право не дозволяти іншим маніпулювати вами.

   Право на свій розсуд вирішувати, що робити ,як робити і як відчувати. Це право   дитини часто порушується, коли діти дорослішають і намагаються   відшукати своє місце в житті. Звичайно ж, люблячі батьки краще знають, як треба влаштувати життя дитині, з ким їй одружитися, куди піти навчатися .Саме керуючись цією «незаперечною логікою» , батьки псують жиггя  собі і своїм дітям.

    Право самим відповідати  за вирішення своїх проблем. Коли дитина робить вибір, вона повинна  усвідомлювати, що при цьому відповідальність  за наслідки зробленого вибору покладається на неї.

Адже  часто за найменших труднощів батьки намагаються перебрати ініціативу на себе, працюючи рятівною службою. При цьому в дитини залишається  відчуття своєї нікчемності, відчуття того, що вона ні на що не здатна.

    Право робити помилки. Право зробити помилку, відчути її наслідки і зробити висновки – дає можливість дитині самоствердитися, зрозуміти свої можливості, стати дорослішою.

    Право на свою власну думку – право дитини, яка здатна формулювати свої погляди, висловлювати їх з усіх питань, що її  стосуються.

В основі партнерської  сімї є повага до всіх її членів, від найменшого до найстаршого. Дитина має право на свою власну думку в обговоренні тих питань, що її стосуються.

     Право поводитися само ствердно, навіть тоді, коли така поведінка комусь не подобається. Поводитися самоствердно -  це право кожної людини і дитини, навіть тоді, коли така поведінка засуджується дорослими. Право відстоювати власні погляди  і діяти відповідно них вселяє гармонію в душу людини. І ніщо так не роз’їдає душу дитини, як необхідність приховувати свої погляди, підлаштовуватись під когось, кому не довіряєш, але змушений коритися, зраджуючи самого себе. Ця травмуючи обставина, яка загрожує втратою індивідуальності дитини.

    Право не відчувати за собою провини.Часто ми доручаємо дитині виконувати якусь справу, у нас не вистачає терпіння, такту Звичайно, дитина одягається самостійно значно довше, ніж коли б ми одягали її самі. І посуд вона митиме довше і не так вправно, і не одну тарілку буде розбито. Але  якщо ви хочете, щоб ваша дитина не зненавиділа цю роботу на все життя, не насміхайтеся з її  перших невмілих спроб, не звинувачуйте її у нездатності до роботи. Дитина повинна отримати досвід і навчитися на власних помилках.

    Право змінювати свої уявлення. Дитина росте  в світі, пізнає його, дорослішає і разом з нею дорослішають і змінюються її погляди. Це її право. Право бути різною. Приректи дитину на якусь одну, наперед задану роль – означає створити дисгармонію з її  внутрішнім світом. Неможливість бути собою теж створює психологічну травму і часто ламає долю дитини. Проте можна згадати  багато прикладів, коли батьки не можуть вибачити дитині, що вона в пошуках себе раптом змінює свої уподобання ( залишає музичну школу, змінює навчання у  ВНЗ і т.д.)

     Одна з умов партнерської сімї – це сприймати себе і оточуючих такими, які вони є.


   ДОРОСЛІ ПОРУШУЮТЬ ПРАВА ДИТИНИ ЯКЩО :

·        Знущаються над дитиною;

·        Бють дитину;

·        Завдають шкоди здоровю дитини;

·        Залякують дитину використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню);

·        Порушують її статеву недоторканість;

·        Навіюють страх за допомогою жестів, поглядів;

·        Перебивають дитину під час розмови;

·        Ізолюють дитину;

·        Контролюють  її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним з батьків;

·        Використовують образливі прізвиська;

·        Соромлять дитину;

·        Використовують її як передавача інформації між батьками під час конфліктів у сімї;

·        Контролюють поведінку дитини за допомогою грошей;

·        Ігнорують її;

·        Не задовольняють її основні потреби ;

·        Використовують дитину як засіб економічного торгу під час розлучення;

·        Погрожують залишити її;

·        Погрожують фізичною розправою;

·        Поводяться з дитиною  з прислугою;

·        Відмяковляються повідомити про важливі рішення ,які безпосередньо стосуються її долі.

 

ЯК ВИХОВУВАТИ ДИТИНУ,НЕ ЗАВДАЮЧИ ШКОДИ ЇЇ ПСИХІЧНОМУ ТА ФІЗИЧНОМУ ЗДОРОВЮ. 

Основна стратегія запобігання дитячим психічним травмам – це виховання дитини в атмосфері постійної безумовної любові і турботи.

   Відомий психотерапевт Бері Уайндхольд  стверджує, що для нормального емоційного дозрівання дітям треба , щоб їх любили, пестили, помічали, приймали всерйоз, стримували, опікали, задовольняли всі їх основні потреби. Це необхідно для того, щоб побудувати у дитини здорове самолюбування і здатність    любити саму себе ( ст.27 Конвенції про права дитини :визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку ).

   Діти, основні потреби яких, пов’язані з любов’ю і турботою, задовольнялися, зростають істинно поступливими  і неегоїстичними людьми. Вони здатні виявляти турботу і співчуття до інших людей.    

ЧОМУ ДЕЯКІ БАТЬКИ ЗАВДАЮТЬ СВОЇМ ДІТЯМ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМИ

Якщо батьки, коли вони самі були дітьми, не отримали достатньої любові і турботи , їм важко задовольняти потреби своїх дітей. Вони потребують допомоги психологів та психотерапевтів для вирішення своїх внутрішніх конфліктів, що виникли внаслідок отриманих у дитинстві психічних травм. Такі батьки часто не сприймають усерйоз потреби своїх дітей. Вони висміюють їх, не дозволяють їм виражати свої істинні почуття, їм важко поважати своїх дітей як окремих особистостей зі своєю власною свободою.

    Проектуючи свої проблеми на дітей, вони їх б’ють, ображають, брешуть, погрожують їм, ізолюють, не довіряють дітям, зневажають, примушують, принижують і втручаються в особистий простір своїх дітей. Такі  батьки можуть використовувати своїх дітей як засіб для задоволення власних егоїстичних потреб, часто не усвідомлюючи шкоди, якої завдають дитині. Такі  діти страждають від психологічних травм.

    Часто батьки вірять, що такий стиль спілкування з дитиною для її ж добра. Вони не хочуть зіпсувати дитину, або виправдовують    свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну і суворе виховання.

    Таким батькам важливо змінити неправильне сприйняття свого дитинства, щоб не перенести на власних дітей принцип «для твого ж добра».(Мене били і я виріс достойною людиною, тому і своїх дітей буду так виховувати).

    Деякі батьки відчувають, що, поводячись так зі своїми дітьми, вони доводять собі, що їхні батьки дійсно любили їх, їм важко подивитися в обличчя тому факту, що батьки не любили і, можливо, не могли любити їх так сильно, як вони в тому мали потребу. Майже кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що коли вона виросте, то не буде говорити своїм дітям образливих слів, бити, принижувати їх. На жаль, майже всі, ставши  дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву, говорять або роблять своїм дітям саме те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті самі слова (хибне коло жорстокості).

 

    ЯК  ВИ МАЄТЕ ПОВОДИТИСЬ ІЗ ДИТИНОЮ                                                                                

Довіряйте Вашій дитині та поважайте її, визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльності.

·        Визнавайте право дитини на особисте життя;

·        Довіряйте дітям;

·        Поважайте почуття іншого з батьків;

·        Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці та комфортно.

·        Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають. Починайте розмову з таких  слів : «Я, відчуваю, що ти чимось наляканий. Розкажи мені про це».

·        Будьте послідовним;

·        Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини;

·        Усно визначайте вашої очікування та  межі дозволеного;

·        Давайте настанови, а не покарання;

·        Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях;

·        Підтримуйте сімейний розклад – дитина повинна знати, коли ви повернетесь;

·        Навчайте свою дитину правил особистої гігієни та правильного харчування;

·        Беріть участь у житті дитини: заходах, що проводяться в д/с, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями;

·        Залучайте дітей до своїх заходів:

·        Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей;

·        Якщо дитина вас дратує, скажіть їй про свої відчуття від першої особи: «Я не люблю, коли діти неохайні» , «Мені важко, коли хтось заважає».Не звинувачуйте дитину.

·        Заохочуйте дітей займатися тим, що їм цікаво;

·        Будьте позитивними;

·        Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами;

·        Відзначайте їх успіхи;

·        Навчайте їх необхідних навичок;

·        Виражайте свою любов до дитини словами та пестощами;

·        Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біль


 

       Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психічної травми , яка деформує особистість, порушує природний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.

Основна стратегія запобігання дитячим психічним травмам – це виховання дитини в атмосфері постійної безумовної турботи. Відомий американський психотерапевт Бері Уандхольд стверджує, що для нормального емоційного дозрівання дітям треба, щоб їх любили, пестили, помічали, приймали всерйоз, стримували, опікали, задовольняли основні їх потреби. Це необхідно для того, щоб побудувати у дитини здорове самолюбування і здатність любити саму себе.

   Діти, основні потреби яких, пов’язані з любов’ю і турботою і задовольнялися, зростають істинно поступливими і неегоїстичними. Вони здатні виявляти турботу і співчуття до інших людей.

 

 

Переглядів: 1746 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Офіційна адреса

м. Шепетівка,
Хмельницька область, 30400, вул.Горбатюка,34,
тел./ф.:(03840)5-60-53,

e-mail:dnz7sh@mail.ru

Пошук
Календар
«  Лютий 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728
Архів записів
Друзі сайту
Погода
Погода в Украине Погода в Украине Погода в Украине
Годинник
Визначні дати
Праздники Украины

Дошкільний навчальний заклад №7 "Дюймовочка" © 2020 |